Эй, чуваки, вы готовы услышать мою историю про то, как я закупился закладками, оттягивался отдыхом и рвал всех в Counter-Strike 2? Будьте готовы, это будет настоящий адреналин!
Так вот, это было пару лет назад, когда я был полным неадекватом и проводил дни и ночи, сидя на компе. С тех пор многое изменилось, но эта история всегда будет оставаться в моей памяти.
Итак, поводов для отдыха у меня было предостаточно, и я решил сделать через косяк. Друзья подсказали, что в нашем городе можно найти кодеин, который мог бы помочь мне расслабиться и оттянуться от реальности. Я решил попробовать и отправился на поиски этого опия.
Сначала мне пришлось обойти несколько закладок и выслушать немало разговоров о героине и других наркотиках. Кажется, дефицит был реальной проблемой, и каждый пытался достать свою долю удовольствия. Но я был настроен решительно и ничего не могло меня остановить.
Наконец, после нескольких дней поисков, я нашел своего поставщика кодеина. Я поторговался и закупился на несколько дней вперед. Это было настоящее везение! Я сразу же отправился домой, чтобы испытать этот новый опыт.
Когда я наконец сидел за компьютером, замутил себе микс из кодеина и энергетиков, я понял, что это нечто совершенно новое. Мои руки тряслись, а голова кружилась словно в отключке. Я был в неадеквате!
Играя в Counter-Strike 2, я чувствовал, что мой опыт игры достиг нового уровня. Все было настолько реальным, словно я сам был там, в битве. Я рвал всех врагов с легкостью и получал истинное удовольствие от каждого выстрела.
Сидя за компьютером, я войсил своим друзьям, отправляя голосовые сообщения о том, как я ломаю всех врагов в игре. Мой голос звучал самоуверенно и агрессивно. Я был готов пробиться сквозь любые преграды и победить всех на своей дороге к славе.
Но, несмотря на всю эту эйфорию, я понимал, что находился на краю бездны. Я был поглощен игрой и наркотиками, и это было опасно. Я понимал, что не мог так продолжаться вечно. Я осознал, что эта адреналиновая жизнь не может длиться вечно. Я понял, что нужно принять реальность и найти другие способы отдыха.
Сегодня я вспоминаю этот период своей жизни смешанными чувствами. С одной стороны, это было незабываемым приключением, с другой – это было опасным и саморазрушительным. Найдите другие способы отдыха, наслаждайтесь жизнью и не загоняйтесь в этот безумный мир.
Але, народ! Шо починаємо качати хардрок у весь зад?
Слушайте, хочу поділитись з вами неймовірною історією, яка сталась зі мною на днях. Хочу попередити, що це не пропаганда наркотиків чи чогось подібного, просто легкість усваювання інформації за допомогою молодіжного жаргону. Якось я знайомився з моїм братвою, чи то кемпінгом психологів, в кінці кінців, зустрінулися наші велосипеди, або колеса, як ви їх називаєте. Так ось, мої брати до крайності наповнені енергією.
Привіт, торчки, як ващи справи? Вмикайте свої мозги на гарну х*ївню!, - кричу я їм здалеку, знаючи, що всім пофіг на правила граматики і мови.
Заходимо ми в один гиденький дворик, коли раптом наближається якийсь толкач з нашого місцевого космосу. Він виглядає як закладка з якоюсь якісної сп*рданої наркоти.
Слухай, брат, ти не в курсі, де взять закладки?
Да брось, я тут в теме, знаю свої дела. Чого ти хочеш?
Я з пиночками закриваю йому доступ до нашої братської се лінії і заявляю:
Давай спершу розповсюджимо радість сивухи, а потім бачимо!
Він виглядає дивно, як мойдодири у день зливи. Водимо його до місцевого машиносервісу, де мої комік-брати зібрались в тіні. Насправді це був не машиносервіс, а справжнє братське гніздо.
Вітаю, братва! Це новий товариш, який хоче забабахатись порозумітись з нами! - оголошую я, як справжній наркоман-комік.
Тільки потім згадали, що якраз забули пакувати дурь. Блин, йдемо на новий рекорд!
В каршерінгову машину встигли впхати менше, ніж колоду, а кальмари були вже нашими пасажирами. Я бігом поверх машини дзижчав якоюсь фенечкою, знаючи, що вже нічого не може мене зупинити.
Пару хвиль тому ми були рядовими торчками, а зараз ми вже ай-яй-яй! Шо тут такого - просто бомба, а не наші колеса!
Тут ми вирішили трохи почилити і заїхали у буяній парку. Знаєте, як у Сказке є брат, так ось, у нас є наш камерунський братець. Він зовсім не в курсі того, що ми тут робимо, він думає, що ми їдемо розбірливо декілька разів, але це не так. Приклеїли його до машини, як він багато разів казав, що били, коли він їв шоколадки. Так ми вирішили виправити цю ситуацію.
Розповідаючи йому про наші витрати і милий запах конопель, які він вже майже може відчувати, ми бавилися, як справжні хітрюги. Хочу сказати, що коли ти находишся в темі, то все виглядає куди цікавіше і веселіше.
Потім ми діставали зварений на швидкорозчинному супушці кодеїн. Аж очі виникали. Ей, толкачі, якби ви знали, яка кайфова дурь, то би давно прийшли до нас!
Всю ніч ми забабахались й лазили до глибини свідомості, як крізь шерри. Це було космічно!
У нас на той момент випала ідея підірвати братський гондольний міст. Але потім згадали, що в нас тільки кодеін водить бразильців, а не Бін Ладена, тому залишили цей план на наступний раз.
Якось перед ранком, коли сонце вже поволі видирає з тебе останню іскру енергії, виникла ідея повернутися додому. Та що там, я герой нашого кварталу - я хочу вирізати себе з камення і загоріти в огнищі моїх споминів.
Заглянувши назад, я побачив, як наш камерунський братець, в прикольній позі торчка, задумливо розмовляє з деревом. Він, мабуть, зайнявся екзистенціалізмом і захотів здійснити розмову зі своїм дерев'яним другом. Однак, він навіть не підозрює, що те дерево вже має колаборацію з горилами і підготувало для нас пастку.
Так я поняв, що час розійтися. Роздягаюсь, як справжній гангстер, збираю валізу своїх спогадів і починаю заповільнено рухатися назад. Уже немає сил, але бажання продовжує тремтіти у кожній клітинці мого тіла.
Так оце було моє неймовірне путешествіе, де я купив кодеін і взяв на каршерінг своїх веселеньких братиків. Завдяки торкнутій дурі ми позбулись всякої напруги і насолодилися атмосферою свободи. Але запам'ятайте, всеки колеса можуть зламатися, бережіть себе й запасайтеся своїм гарним гумором!